Важкі часи для вільнодумців на англійських і американських університетах
Хоча навіть у Великій Британії, що славиться свободою слова, на багато що можна було собі дозволити, підбурювання до насильства навіть у Гайд-парку завжди могло створити промовцеві проблеми. Однак є різниця між підбурюванням до насильства й ненависті та здоровою критикою чи висловленням інших поглядів — різниця, яка, здається, особливо стирається на американських та англійських університетах.
Дослідження, проведене організацією, що стежить за свободою слова Spiked, показало, що дві третини студентських наукових гуртків і кожна четверта університетська адміністрація цензурували або не дозволяли спікерам висловлювати незручні погляди у своїх закладах. Наприклад, студентський гурток Оксфорда заборонив журнал No offence (без образ), присвячений саме свободі слова. Університет Східної Англії заборонив роздавати sombrero у їдальні, бо це могло б образити мексиканців. Заборони можна очікувати, якщо ви підтримуєте Ізраїль, а не палестинців, читаєте «не ті» газети або беззастережно не підтримуєте аборти. Лише в трьох англійських університетах забороняють те, що справді є незаконним.
Проблема, про яку говорять у Польщі, але яку нам важко зрозуміти в її західних масштабах, — це так звана «політична коректність». Це сучасний різновид орвеллівської новомови, який не дозволяє говорити про факти зі страху когось образити. Благородна за задумом «англійська чемність», що сьогодні набуває карикатурних форм «голого короля» зі знаменитої казки Андерсена.

Англійська мода з американських університетів
Ситуація, здається, ще складніша в американських університетах, де, очевидно, не терплять нічого, окрім політично ортодоксального мислення. University of California в Berkeley, який у 1964 році прославився боротьбою за свободу слова і скасуванням заборони висловлювати політичні погляди у вищих навчальних закладах, останнім часом знову здобув світову відомість — цього разу, однак, через заворушення, покликані обмежити цю свободу слова (і, до речі, їм це вдалося).
Найсмішніше, що замасковані, вкрай ліві студенти вибивали вікна на знак протесту проти «расиста, гомофоба і фашиста» Milo Yiannopoulos, який… сам є геєм і має темношкірого хлопця. Якщо послухати його виступи на YouTube, він справді різко, але змістовно й дотепно критикує іслам, лівих і войовничих феміністок. Однак важко знайти в його гострих висловлюваннях щось, що бодай наближалося б до закликів до ненависті чи насильства — насильства, якого під час заворушень «за праву справу» припустилися його політично коректні цензори.

У багатьох університетах там діють так звані «безпечні місця», де можуть сховатися чутливі студенти покоління «snowflakes» («сніжинок»), яких може поранити навіть той факт, що хтось думає інакше, ніж вони. А якщо хтось образить почуття «сніжинок», вони починають палити автомобілі.
Найновішим трендом із Канади є тиск, щоб замість політично некоректних особових займенників he, she, it вживати гендерно нейтральне «xe» або «ze», аби не образити почуття людей, які не визначилися в цьому питанні.
Дісталося і проф. Ніколасу Крістакісу — американські студенти оточили його та освистали, бо… його дружина сказала, що заборона перевдягатися на Гелловін — це якесь божевілля. «Університети колись були безпечним місцем не лише для дорослішання, а й для набуття регресивного чи трансгресивного досвіду», — скаржиться дружина професора. «Сьогодні вони дедалі більше стають місцем цензури та заборон».
Ситуація настільки серйозна, що почали виникати спеціальні організації, які захищають свободу слова в університетах. Однією з них є Фундація за індивідуальні права в освіті FIRE. У наведеному нижче відеорепортажі вони досліджували ситуацію в Tufts University (англійською для просунутих учнів):
Екзотичний роман
Одна з дивніших рис сучасної політичної сцени на Заході — це роман лівиці з релігією, де домінують консерватори, поруч із якими о. Ридзик — найліберальніший хіпі світу. Найбільшим провином на англійському чи американському університеті сьогодні є звинувачення в так званій ісламофобії. При цьому критикувати християн і євреїв — можна, з мормонів можна насміхатися досхочу, але руки геть від Корану. Це веде до трагікомічних парадоксів, що яскраво показує дискусія двох жінок. Вгадайте, котру з них спіткали неприємності з боку академічного середовища.
Аян Гірсі Алі за походженням сомалійка, вона бореться за права жінок, яких піддають каліченню статевих органів, і в Африці, і серед іммігрантів із країн, де практикують цю варварську процедуру. Вона втекла від змовленого шлюбу до Нідерландів, де була обрана до парламенту. Вона залишила іслам і разом із режисером Тео ван Гогом зняла фільм, який закликав до реформ у межах цієї релігії. Незабаром після цього родича великого художника вбив ісламіст, який, окрім ножа, залишив на його тілі записку, що вона буде наступною.

З іншого боку маємо Лінду Сарсур, мусульманку в хіджабі, яка захищає шаріат (мусульманське право, за яким, наприклад, жінку, яку зґвалтували, якщо вона не знайде чоловічих свідків події, можуть забити камінням за перелюб). Однак вона є однією з організаторок феміністичних протестів Жінок проти Трампа.
Після розголосу, який це їй принесло, вона нещодавно видалила свої дописи в Twitter, де писала, що хотіла б відрізати Гірсі Алі клітор. Колишня мусульманка відповіла їй лише так: «Немає іншого закону, який так принижував би й знеособлював би жінок, як шаріат. Лінда Сарсур захищає саме цей закон».
У 2014 році, однак, саме Гірсі Алі заблокували присвоєння почесного докторського ступеня на університеті Brandeis.
Це чітко показує, що на англійських і американських університетах намагаються зрівняти критику ісламу з критикою жінок або меншин. За Гірсі Алі не заступилося надто багато феміністок, які вважали, що «говорити про гендерну нерівність у мусульманських спільнотах лише посилить расизм, а не послабить сексизм».
Якщо врахувати відрив від реальності англійських і американських університетів та політиків, нікого не повинні дивувати ані Brexit, ані перемога Трампа.

Звідки стільки нетерпимості?
Чому так багато англійських і американських студентів хочуть забороняти, замість того щоб дискутувати з іншими поглядами?
На думку Метта Рідлі, у випадку «гарячих тем» ми зазвичай спираємося на думки своїх друзів і людей, яким довіряємо. Рідко коли перевіряємо інформацію з першоджерела. Тому до нас доходить лише спотворена карикатура реальності — опудало, яке легко зненавидіти й підпалити.
Особливо в добу інтернету та соціальних медіа ми дедалі більше замикаємося в коконах людей зі схожими поглядами. Американські та англійські університети успішно позбулися викладачів із поглядами, відмінними від лівих, а Facebook і Tweeter годують їх — часто висмоктаними з пальця — мемами.
Нічого дивного, що в Англії чи Америці слово «правиця» (або «conservative» — консерватор — як тут їх називають) звучить вельми підозріло й одразу асоціюється з расизмом і сексизмом. Ідея, що хтось може, наприклад, підтримувати вільний ринок у щирій вірі, що він добрий для всіх, сприяє міжнародній співпраці та позитивним соціальним змінам у країні, часто є для сучасного студента в Англії чи США абсолютно немислимою.

Навіщо нам свобода слова?
Ще Джон Стюарт Мілль писав, що втратять наші snowflakes, якщо й надалі цензуруватимуть і кидатимуть каміння замість того, щоб розмовляти: придушення свободи слова збіднює людство — і теперішні, і майбутні покоління. Парадоксально, найбільше втрачають саме ті, хто не погоджується з певною думкою, більше, ніж люди, які її висловлюють.
Якщо певний погляд правильний, його противники втрачають єдиний шанс чогось навчитися.
Якщо ж він хибний, вони також втрачають — цього разу майже таку ж велику користь, що виникає з можливості викристалізувати власні погляди в дискусії з іншою точкою зору.
Текст натхненний статтею «Students can’t be allowed to curb free speech» Мета Рідлі, The Times, 13.02.2017
Фото: Karel Nepraš, sculpture “Velký dialog”, 1966
Щоб повною мірою користуватися своєю свободою слова, спочатку треба навчитися говорити англійською!
Запишіться на онлайн-курс англійської мови Speakingo!
Перший тиждень пробний — безкоштовно!
Погоджуєтеся чи ні? Напишіть свою думку або досвід у коментарях!
Це текст у розділі Hyde Park, де ми говоримо про все і ні про що!